Життя зіткане з непомітних деталей. Якось улітку я йшла провулком, саме після теплого полуденного дощу, й помітила отим високотехнологічним «боковим зором» дивний рух на кам’яних поверхнях біля дощових стоків. Підійшла ближче, присіла на кам’яний виступ і вже смакувала свій малиновий лимонад у найчарівнішій компанії цілого сімейства равликів. Повільні-повільні, з великими й маленькими будиночками на собі, вони теж були заклопотані – просто в них усе діялося неспішно. Я пів години спостерігала за равликами, знимкувала на телефон, поділилась цією равликовою філософією з друзями: в цих крихіток можна повчитися спокою.